"Кредит під токсичні відходи“

Львівський дослідний нафтомаслозавод” взяв гроші в комерційних структур під заставу гудронів! 200 тисяч тонн токсичних відходів, які нині є на балансі “Львівського дослідного нафтомаслозаводу” можуть стати “нічийними”, себто перейти у власність місцевої громади. Власне такого розвитку подій побоюються деякі захисники довкілля у зв’язку з фінансовими труднощами підприємства та початком судової справи у Львівському господарському суді щодо визнання заводу банкрутом. Якщо їх побоювання стануть реальністю, Грибовицьку сільську раду ощасливлять 200 тисячами тонн кислих гудронів, себто майже по 100 тонн кожному грибовицькому ґазді...

Гудронна історія. Читати далі...

четвер, 17 грудня 2015 р.

Куди вивозять грибовицькі гудрони?

 

У жовтні 2015 року львівські екологи спіймали на Грибовицькому сміттєзвалищі невідомих робітників, які розколупували та  розтоплювали гудрони, а поруч стояла велика цистерна — очевидно, для вивезення небезпечних відходів. 

Тоді на місце виїжджали поліція, державна екологічна інспекція, Жовківська райадміністрація. Втім, питання: хто вивозив гудрони, куди і навіщо, і як з'ясувалося, вивозить досі – залишається відкритим.

 

Наголосимо, гудрони — надзвичайно токсичні речовини, відходи нафтовидобувної галузі, які з часом твердішають. На Грибовицькому сміттєзвалищі розташовані три озера-котловани з відходами виробництва. За різними підрахунками, тут містяться від 200 до 500 тисяч тонн кислих гудронів. Усі вони належать Львівському дослідному нафтомаслозаводу, який нині є банкрутом. Голова ГО «Комітет екологічного порятунку» та голова Громадської ради при Державній екологічній інспекції Марко Шпікула володіє інформацією, що кілька років тому підприємство перевело свої гудрони у розряд «сировини» та навіть зуміло взяти під цю «сировину» кредиту на 10 млн грн. Треба розуміти, що за наявності гудронів в Україні, нашу державу нізащо не візьмуть до Євросоюзу. Наприклад, коли Угорщина вступала до Євросоюзу, їй потрібно було позбутися своїх гудронів будь-яким свособом. І Угорщина вивезла їх в Україну, в Новий Розділ. Кримінальна справа стосовно цього так нічим і не завершилася, нікого не покарали, гудрони залишились нам. 

 

   Два місяці тому Марко Шпікула бив на сполох: хтось узявся за грибовицькі гудрони. «Двоє робітників без спецодягу відколупували затверділі токсичні відходи з одного котловану, перетягували їх просто черпаками у неподалік викопаний котлован (а загалом їх викопали п'ять), і розігрівали там спеціально привезеними нагрівачами. Диміли токсичні випари, — розповів Марко Шпікула. — Треба розуміти, що під час такого процесу випаровується сірчана кислота, це вкрай небезпечно для людей, а на них були лише гумові рукавиці. Я запитав, яке підприємство вони представляють, робітники сказали: «Карпат Еко». Наступного дня я побачив, що рівень розтоплених ними гудронів суттєво зменшився, тобто видобуток вели у промислових масштабах. Я викликав поліцію та державну екологічну службу. Робітники нікому не надали жодних документів, лише сказали, що беруть проби гудронів із науковою метою. Кислі гудрони мають 2-й клас небезпеки, для їх видобутку та вивезення потрібно спеціальну ліцензію й окремі дозволи, потрібно прокладати маршрут і погоджувати його в поліції. А «Карпат Еко» має ліцензію лише на 3-й клас — переробку мастил та нафтошлаку».

 

Гудрони "димлять"

 

   У Державній екологічній інспекції Львівської області «Ратушу» повідомили, що факти, які описав еколог, ними зафіксовані. Вони виїжджали на місце події, викликали поліцію, склали відповідну заяву й опісля поінформували про ситуацію всіх, кого належить: облдержадміністрацію, СБУ, міліцію (на той час). Втім, ні від кого жодної реакції не дочекалися. Також інспекція надіслала офіційний запит до нафтомаслозаводу, але у відповідь теж була мовчанка.

 

   Керівник Жовківського райвідділу поліції Олександр Гостіщев поінформував «Ратушу», що за цим фактом порушено кримінальне провадження і ведеться досудове слідство, але категорично відмовився надавати якусь додаткову інформацію та називати фігурантів справи. 

 

"Фігуранти" справи черпають токсичні речовини з озера

 

Фірма «Карпат Еко» зареєстрована у місті Бориславі. Про це підприємство є лише одна публікація у ЗМІ (газеті «Поступ») десятилітньої давнини. У статті сказано, що підприємство декларує свої наміри навчитися в перспективі (за півроку) утилізовувати кислі гудрони. За єдиним номером телефону, який доступний у довідниках, сконтактуватися з «Карпат Еко» не вдалося. У Бориславській мерії редакцію повідомили, що жодних дозволів на розміщення гудронів на території міста вони нікому не давали і до них за цим ніхто не звертався. Також запевнили, що ніхто у їхньому маленькому містечку про таку фірму нічого не чув, у тому числі в підприємницьких колах. 

 

   У середу, 16 грудня, Марко Шпікула знову навідався у Грибовичі. «Вагончик для обігріву робітників – на місці, з нього курилося, - розповів активіст. – Я пішов до сторожа, який охороняє в'їзд на полігон зі сторони Брюховицького цвинтаря. Територія гудронних озер в оренді нафто-маслозаводу, тому до неї сторож стосунку не має. Втім те, що там відбувається, він бачить. А відбувається там систематичне вивезення гудронів, возять у великих цистернах. Навіть начальство якесь час від часу приїжджає, буквально переді мною були там».

 

Ірина ЮЗИК

Фото Марка ШПІКУЛИ, зроблені у жовтні 2015 року

 

Цистерна неподалік "місця видобутку"

 

До теми

 

Засмічена історія

 

   Про Грибовицьке сміттєзвалише, якому в 2016-му виповнюється 60 років, здається, зібрано і написано вже все. Екологічне лихо нашого краю, другий за площею в Європі сміттєвий полігон і ... надзвичайно цінне історичне місце. Тут відбувалися останні бої УПА, тут під сміттєвим морем навічно поховано криївку і повстанців...

 

   Львів'янин Юрій Дмитришин мешкає на Збоїщах; про те, що поховано під тоннами сміття, чув від старших з дитинства. З початку 2000-х років він почав активно вивчати тему Грибовицького сміттєзвалища, сьогодні він — заступник голови Громадської ради при управлінні екології Львівської облдержадміністрації. «Від місцевих мешканців-старожилів я дізнався багато всього, чого не знайдеш у підручниках. Я виріс у тих краях. Люди, яких уже нема серед живих, розповідали мені, що там було і як усе відбувалося. Були і в моїй родині партизани. Ось звідки я все це знаю», — пояснює походження інформації Юрій Дмитришин. «На тій ділянці, де сьогодні розташоване «сміттєве море», точилися останні бої УПА. Під горою перед сміттєзвалищем є покинута австрійська водокачка. Під самим звалищем поховане  розточчя води. Саме через цю водокачку був вхід у гору. Всередині гори був партизанський штаб — криївка. На старих повстанських картах можна було побачити, що було всередині три тунелі — праворуч, ліворуч і прямо. Власне, можна було зайти одним тунелем знизу і вийти іншим зверху, на вершині гори. Старші люди, коли ходили з дітьми на прогулянки, розповідали, куди упівці заходили, звідки виходили. В тій горі, всередині під час останнього бою живцем замурували повстанців. Ще років 10 тому вхід у підземну схованку через водокачку був відкритий. Тепер він міцно заварений», — розповідає Юрій.

 

   «Можна сказати, що навколишні ліси були основним оборонним пунктом базування партизанської армії Брюхович, Малехова, Зашкова. У цих лісах завжди були страшні бої… Одразу після останнього бою УПА, якщо розглянути хронологію подій, на цій території після нетривалого часу зробили сміттєзвалище. Зрозуміло, невипадково — аби стерти пам'ять», - зазначає Дмитришин. 

 

   У Львівській  обласній раді існує спеціальний відділ, який опікується історико-культурною спадщиною, втім, активіст не подавав туди свою інформацію: «Я, чесно кажучи, туди не звертався. Я маю цю інформацію для себе, і ті, хто там мешкає, теж знають про це. Все, що є — це фотографії, зроблені приватними особами, які спробували мінімально дослідити цю територію».

 

Олег ГАЛІВ

http://ratusha.lviv.ua/index.php?dn=news&to=art&id=4409