У жовтні 2015 року львівські екологи спіймали на Грибовицькому сміттєзвалищі невідомих робітників, які розколупували та розтоплювали гудрони, а поруч стояла велика цистерна — очевидно, для вивезення небезпечних відходів.
Тоді на місце виїжджали поліція, державна екологічна інспекція, Жовківська райадміністрація. Втім, питання: хто вивозив гудрони, куди і навіщо, і як з'ясувалося, вивозить досі – залишається відкритим.
Наголосимо, гудрони — надзвичайно токсичні речовини, відходи нафтовидобувної галузі, які з часом твердішають. На Грибовицькому сміттєзвалищі розташовані три озера-котловани з відходами виробництва. За різними підрахунками, тут містяться від 200 до 500 тисяч тонн кислих гудронів. Усі вони належать Львівському дослідному нафтомаслозаводу, який нині є банкрутом. Голова ГО «Комітет екологічного порятунку» та голова Громадської ради при Державній екологічній інспекції Марко Шпікула володіє інформацією, що кілька років тому підприємство перевело свої гудрони у розряд «сировини» та навіть зуміло взяти під цю «сировину» кредиту на 10 млн грн. Треба розуміти, що за наявності гудронів в Україні, нашу державу нізащо не візьмуть до Євросоюзу. Наприклад, коли Угорщина вступала до Євросоюзу, їй потрібно було позбутися своїх гудронів будь-яким свособом. І Угорщина вивезла їх в Україну, в Новий Розділ. Кримінальна справа стосовно цього так нічим і не завершилася, нікого не покарали, гудрони залишились нам.
Два місяці тому Марко Шпікула бив на сполох: хтось узявся за грибовицькі гудрони. «Двоє робітників без спецодягу відколупували затверділі токсичні відходи з одного котловану, перетягували їх просто черпаками у неподалік викопаний котлован (а загалом їх викопали п'ять), і розігрівали там спеціально привезеними нагрівачами. Диміли токсичні випари, — розповів Марко Шпікула. — Треба розуміти, що під час такого процесу випаровується сірчана кислота, це вкрай небезпечно для людей, а на них були лише гумові рукавиці. Я запитав, яке підприємство вони представляють, робітники сказали: «Карпат Еко». Наступного дня я побачив, що рівень розтоплених ними гудронів суттєво зменшився, тобто видобуток вели у промислових масштабах. Я викликав поліцію та державну екологічну службу. Робітники нікому не надали жодних документів, лише сказали, що беруть проби гудронів із науковою метою. Кислі гудрони мають 2-й клас небезпеки, для їх видобутку та вивезення потрібно спеціальну ліцензію й окремі дозволи, потрібно прокладати маршрут і погоджувати його в поліції. А «Карпат Еко» має ліцензію лише на 3-й клас — переробку мастил та нафтошлаку».
Гудрони "димлять"
У Державній екологічній інспекції Львівської області «Ратушу» повідомили, що факти, які описав еколог, ними зафіксовані. Вони виїжджали на місце події, викликали поліцію, склали відповідну заяву й опісля поінформували про ситуацію всіх, кого належить: облдержадміністрацію, СБУ, міліцію (на той час). Втім, ні від кого жодної реакції не дочекалися. Також інспекція надіслала офіційний запит до нафтомаслозаводу, але у відповідь теж була мовчанка.
Керівник Жовківського райвідділу поліції Олександр Гостіщев поінформував «Ратушу», що за цим фактом порушено кримінальне провадження і ведеться досудове слідство, але категорично відмовився надавати якусь додаткову інформацію та називати фігурантів справи.
"Фігуранти" справи черпають токсичні речовини з озера
Фірма «Карпат Еко» зареєстрована у місті Бориславі. Про це підприємство є лише одна публікація у ЗМІ (газеті «Поступ») десятилітньої давнини. У статті сказано, що підприємство декларує свої наміри навчитися в перспективі (за півроку) утилізовувати кислі гудрони. За єдиним номером телефону, який доступний у довідниках, сконтактуватися з «Карпат Еко» не вдалося. У Бориславській мерії редакцію повідомили, що жодних дозволів на розміщення гудронів на території міста вони нікому не давали і до них за цим ніхто не звертався. Також запевнили, що ніхто у їхньому маленькому містечку про таку фірму нічого не чув, у тому числі в підприємницьких колах.
У середу, 16 грудня, Марко Шпікула знову навідався у Грибовичі. «Вагончик для обігріву робітників – на місці, з нього курилося, - розповів активіст. – Я пішов до сторожа, який охороняє в'їзд на полігон зі сторони Брюховицького цвинтаря. Територія гудронних озер в оренді нафто-маслозаводу, тому до неї сторож стосунку не має. Втім те, що там відбувається, він бачить. А відбувається там систематичне вивезення гудронів, возять у великих цистернах. Навіть начальство якесь час від часу приїжджає, буквально переді мною були там».
Ірина ЮЗИК
Фото Марка ШПІКУЛИ, зроблені у жовтні 2015 року
Цистерна неподалік "місця видобутку"
До теми
Засмічена історія
Про Грибовицьке сміттєзвалише, якому в 2016-му виповнюється 60 років, здається, зібрано і написано вже все. Екологічне лихо нашого краю, другий за площею в Європі сміттєвий полігон і ... надзвичайно цінне історичне місце. Тут відбувалися останні бої УПА, тут під сміттєвим морем навічно поховано криївку і повстанців...
Львів'янин Юрій Дмитришин мешкає на Збоїщах; про те, що поховано під тоннами сміття, чув від старших з дитинства. З початку 2000-х років він почав активно вивчати тему Грибовицького сміттєзвалища, сьогодні він — заступник голови Громадської ради при управлінні екології Львівської облдержадміністрації. «Від місцевих мешканців-старожилів я дізнався багато всього, чого не знайдеш у підручниках. Я виріс у тих краях. Люди, яких уже нема серед живих, розповідали мені, що там було і як усе відбувалося. Були і в моїй родині партизани. Ось звідки я все це знаю», — пояснює походження інформації Юрій Дмитришин. «На тій ділянці, де сьогодні розташоване «сміттєве море», точилися останні бої УПА. Під горою перед сміттєзвалищем є покинута австрійська водокачка. Під самим звалищем поховане розточчя води. Саме через цю водокачку був вхід у гору. Всередині гори був партизанський штаб — криївка. На старих повстанських картах можна було побачити, що було всередині три тунелі — праворуч, ліворуч і прямо. Власне, можна було зайти одним тунелем знизу і вийти іншим зверху, на вершині гори. Старші люди, коли ходили з дітьми на прогулянки, розповідали, куди упівці заходили, звідки виходили. В тій горі, всередині під час останнього бою живцем замурували повстанців. Ще років 10 тому вхід у підземну схованку через водокачку був відкритий. Тепер він міцно заварений», — розповідає Юрій.
«Можна сказати, що навколишні ліси були основним оборонним пунктом базування партизанської армії Брюхович, Малехова, Зашкова. У цих лісах завжди були страшні бої… Одразу після останнього бою УПА, якщо розглянути хронологію подій, на цій території після нетривалого часу зробили сміттєзвалище. Зрозуміло, невипадково — аби стерти пам'ять», - зазначає Дмитришин.
У Львівській обласній раді існує спеціальний відділ, який опікується історико-культурною спадщиною, втім, активіст не подавав туди свою інформацію: «Я, чесно кажучи, туди не звертався. Я маю цю інформацію для себе, і ті, хто там мешкає, теж знають про це. Все, що є — це фотографії, зроблені приватними особами, які спробували мінімально дослідити цю територію».
Олег ГАЛІВ
http://ratusha.lviv.ua/index.php?dn=news&to=art&id=4409
