71.9 млн грн — саме таку безпрецедентну суму виставила Державна екологічна інспекція у Львівській області “Львівському дослідному нафтомаслозаводу” за забруднення довкілля гудронами.
“Інспекційною перевіркою виявлено, що ВАТ “Львівський дослідний нафтомаслозавод” здійснило забруднення води на території с. Грибовичі Жовківського району Львівської області, чим порушило Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” та Водний кодекс України. Кошти мають бути перераховані до місцевого бюджету с. Грибовичі”, зазначено у повідомлення на офіційному сайті Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.
Звісно, токсичні відходи, що роками абияк зберігаються просто в озерах, могли нашкодити довкіллю України, зокрема, селу Грибовичі навіть на таку, космічну для наших українських реалій суму. Однак, питання в іншому — чому саме тепер з’явилася така цифра? Адже вже не перший рік екологи б’ють на сполох. Та і гудрони зберігаються в озерах вже 30 (!) років, досі штрафи були мізерні, або і більше — на звернення громадян про потенційну загрозу ніхто не реагував. Цікаво й інше — де були переконання фахівців екоінспекції у тому, що токсичні відходи завдають такої величезної шкоди довкіллю, коли відбувалися судові засідання процесу щодо визнання підприємства банкрутом? Чому на судових засіданнях не говорили про таку суму і не вимагали її покриття за рахунок коштів із продажу майна збанкрутілого заводу? Адже нині, коли відбувається ліквідація підприємства, всі “шматки пирога”, себто кошти від продажу майна підприємства-банкрута, вже поділено між кредиторами? Яким чином збираються стягнути 72 мільйони з підприємства-банкрута, чиє майно сьогодні вже фактично розпродають?
Однак, основне питання в іншому: чому сьогодні знову заговорили про гудрони? Одна з версій — вибори. Однак навряд чи розмови про проблему та виставлення претензії у 72 мільйони гривень додасть комусь реальних балів на виборчих перегонах. Більш ймовірною є друга версія: сьогодні певні бізнес-структури, які прагнуть заволодіти майном (зокрема, нерухомістю) підприємства, хочуть здихатися токсичних відходів, які, за рішенням суду, також внесені у ліквідаційну масу. “Вже неодноразово були намагання створити ілюзію, що гудрони мають свою ціну, що їх можна з легкістю переробити, та ще й при тому отримавши доходи. Втім, в приватних розмовах фахівці визнають, що зробити це неможливо. Немає технології. Тож, якщо утилізовувати гудрони без шкоди (чи з мінімальною шкодою для довкілля), коштуватиме це чимало. Тому, очевидно, що відходи хочуть відокремити від підприємства”, — припускає Дмитро Скрильніков.
“Перший тривожний сигнал пролунав 14 липня, коли на сесії Львівської обласної ради раптом вигулькнуло питання про передачу гудронних озер у комунальну власність. Це питання тоді не пройшло”, — розповідає Дмитро Скрильніков.
Сьогодні питання гудронів виринуло знову, щоправда, вже на вищому рівні. “Як зазначив міністр охорони навколишнього природного середовища України Микола Злочевський, “просочування кислих гудронів із резервуарів на Львівському сміттєзвалищі триває. Необхідно вирішувати цю проблему якнайшвидше через високий рівень загрози для оточуючого середовища та людей”, — зазначено на сайті Міністерства охорони навколишнього середовища України. “Мінприроди України наголошує, що ліквідація загрози екологічної катастрофи можлива лише за умови передання резервуарів кислих гудронів із власності ВАТ “Львівський дослідний нафтомаслозавод” НА БАЛАНС ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ”, — зазначено в повідомленні на офіційному сайті Міністерства охорони навколишнього природного середовища України
Тобто заради всезагальної безпеки продукти життєдіяльності ПРИВАТНОГО підприємства мають стати головним болем територіальної громади — нас із вами, і тягарем наших із вами гаманців, натомість, певні бізнес-структури отримають свій ласий шматок — майно заводу та кошти від його збуту.
Наталка Амстердам
http://ratusha.lviv.ua/index.php?dn=news&to=art&id=600
